Розгадано таємний сенс герба Української держави

Розгадано таємний сенс 

герба Української держави

Відновивши ім’я, форму і сенс герба Володимира Великого, українці отримують доступ до могутньої енергетики українського державотворення попереднього циклу.

Сонячно-блакитний прапор Української держави з гербом Святого Володимира

Герб відновлення державності

22 березня 1918 р. Центральна Рада, відновлюючи українську державність, затвердила герб УНР. Михайло Грушевський писав: «Українська Народна Республіка, ставши наново державою самостійною, незалежною, мусила вибрати собі й державний герб. А що вона була вже давніше самостійною державою і тільки відновила тепер своє державне буття, якого позбавило її було московське насильство й лукавство, то найбільш натуральна річ для неї звернутися до тих старих державних знаків та гербів, які вживалися нею за старих часів. Найстаріший такий Знак уживався на київських грошахчасів Володимира Великого; його й бере собі за герб відновлена Українська Держава. Це зовсім правильно. Київська Держава Володимира Великого була найбільшою Українською Державою, яку пам'ятає наша історія» (М. Грушевський, «На порозі нової України», 1918).

Справді, тодішня Українська держава займала величезну територію між Чорним, Каспійським і Балтійським морями, тобто була тим, що потім назвали «Міжмор’я». Вона була спробою відтворення аріянської імперії Аттили – ще більшої Української держави попереднього сонячно-місячного циклу (532 роки).


Срібна монета (срібленик) Володимира Великого з гербом на зворотній стороні.
«Щось вроді тризубця...»

Отже, УНР взяла собі герб найбільшої і найпотужнішої держави середньовічної Європи. При цьому сенс цього герба ніхто не розумів. «Гарно стилізований геральдичний знак неясного значення, щось вроді тризубця ще з часів Київської Русі» – висловився про нього Грушевський у вересні 1917 року в ході дискусій про символіку нової Української держави.

Розробку герба Михайло Грушевський доручив 12 березня 1918 року своєму приятелю – графікові й архітектору Василеві Кричевському. Робота виконувалася у несприятливих умовах: тривала війна з Росією, українсько-німецько-австрійські війська щойно звільнили Київ від більшовиків. Проект герба було виконано в рекордний термін – за 5 днів.


Державні символи УНР в 1918 р. – Великий Герб, Державна печатка, Малий Герб (за В. Кричевським)

Окрім того, що робота відбувалася поспіхом, Кричевський діяв не як геральдист, а як художник, тож розцяцькував герб, аби було «красивіше». До того ж у його свідомості це був тризубець, тобто бойова або ритуальна зброя, тому він загострив «зубці» і для надійності зміцнив їх чотирма перетинками. Для глибшого осмислення символіки не було ні знань, ні часу.

Після ухвалення герба його далі називали «тризубцем», тобто так, як на початку 19-го століття його нашвидкуруч назвав російський історик Микола Карамзін. Поступово для означення герба УНР поширилося слово «Тризуб» (з наголосом на «три»), оскільки тризубцями в українській мові називають звичайнісінькі вила.
Той самий «тризубець»

Через 74 роки, а саме 19 лютого 1992 р. Верховна Рада України постановила«затвердити тризуб як малий герб України». Як бачимо, він майже точно відповідає розробці Василя Кричевського, тобто має загострені «зубці» і перетинки. Зауважимо, що у постанові ВР слово «тризуб» пишеться з малої букви, тобто це не ім’я символу, а загальна назва – як і слово «тризубець».


Сучасний герб України

Таким чином, герб нинішньої держави Україна:

1. Не має власної офіційної назви (слово «тризуб» вживається як загальна назва).

2. Відрізняється від знаку Святого Володимира загостреними зубцями з перетинками.

3. Не має визначеного сенсу (тобто держава не знає, що означає її герб).
Навіщо потрібний правильний герб

Слово «герб» означає «емблема», «знак». Це слово пов’язано зі словом «карб» (зарубка, знак, позначка, тавро, нагадування). Призначення герба – ідентифікувати організацію (державу, місто, компанію, рід, проект) і постійно нагадувати про щось дуже суттєве, притаманне цій організації.

Проте герб має й магічне призначення: безпомилково під’єднувати людину та спільноту до потрібного егрегора (психоенергетичного банку) для отримання від нього життєвої енергії. Тому правильний герб (карб) – це магічний скарб.

Для того, щоб герб спрацював як магічний ключ до отриманих у спадок запасів психічної енергії, він повинен мати відповідні ім’я, форму і сенс. У досконалій символіці вони перебувають у гармонійній цілісності. Тож якщо збереглася форма, то є можливість реконструювати ім’я і сенс.

Для того, щоб підключитися до могутньої енергетики державотворення Володимира Великого, треба відтворити ім’я, форму і сенс його герба. Українці втратили ім’я і сенс герба, проте його форма дає підказку для їх відновлення. Тож пригляньмося до оригінального зображення герба держави Святого Володимира, карбованого на срібних монетах.
Птах чи тризубець?


Герб держави Святого Володимира (зліва) і Тризуб

Без перетинок, домальованих Кричевським, «зубці» одразу ж перетворюються на крила птаха у вертикальному польоті. На відміну від плоского Тризуба, герб Володимира просторовий – має два шари: на нижньому бачимо корпус птаха і хвіст, а на верхньому – крила. Округлення всередині крил вказують на завихрення повітря під час польоту. Вся фігура птаха стрімко рухається вниз, хвіст згорнуто в одну лінію. Графіка вражає своєю лаконічністю, виразністю, гармонією.

Найбільшим майстром вертикальної атаки є сокіл – тотемний птах українців: принаймні з 1 тис. до н. е. вони вживають самоназву соколоти, сколоти, соколята, соколичі, соколи.

Знаючи це, дослідники висловлювали гіпотезу, що герб Володимира Святославовича – це Сокіл династичного герба Рюриковичів. Опоненти це заперечували, адже на гербах соколи і орли зображуються головою вгору – саме таке зображення птаха є символом влади, яка має божественне походження (див.: Сокіл Род і Сокіл Волі). З другого боку, гербом Святослава Хороброго був «двозуб» (тур) – символ варни кшатріїв, які ще називали себе «турами» і «русами». Отже, Сокіл не є династичним гербом. Тоді що це таке?
Сокіл Воля – аріянський символ Святого духа

Для розуміння символіки держави Володимира треба розуміти характер цієї держави. Річ у тім, що у 987 році Володимир освятив Русь, зробивши державною релігією аріянство. Нова держава мала стати духовним центром істинного, первинного хрестиянства.

Для цієї події – освячення Русі – було розроблено герб з абсолютно унікальним дизайном. Нічого подібного раніше не було: навіть при першому погляді на нього добре видно, що це не тризубець (трішула), не лілія і не корона.

Для підтримки аріянської церкви держава виділяла 10% від надходжень до своєї скарбниці, тому головний храм – церкву Святої Богородиці – називали Десятинною церквою (докладніше у статті Русь аріанська).

В аріянстві символом Святого духа був Сокіл.



Хрещення Ісуса в Йордані.

Аріянська церква у Равенні (Італія), 5–6 ст. Святий дух уособлюється білим соколом, який ллє благодать. Поряд з Ісусом зображені Іван Хреститель і бог річки Йордан у вигляді старця з глеком і тростиною. Більшість апостолів – молоді люди, третина з них – без борід.

Отже, Сокіл – це не династичний, а релігійний знак, що символізує освячуючу дію Святого духа. Сокіл Святого духа в якості державного герба вказував на те, що держава здійснила ритуальне освячення-ініціацію, подібно до освячення-ініціації Ісуса в Йордані.

Згідно з Євангелієм, після освячення Святим духом Ісус почав проповідувати Добру новину про Царство боже, тобто простір позитивних подій – Простір волі. Це могло означати, що оновлена держава ставить собі за мету плекання і поширення Простору волі. Відтак Сокола Святого духа аріянської Русі ми умовно називаємо «Сокіл Воля». Це ім’я доречне ще й тому, що і на Тризубі, і на гербі Володимира українці легко прочитують слово ВОЛЯ.
ВОЛЯ - українська національна ідея

Як діє Святий дух
Отже, на гербі імперії Володимира Великого зображено символ Святого духа. Як уявляли його дію? Про це читаємо в аріянського святого Іринея Ліонського (130–202). Він належав до третього покоління хрестиян, тож особисто спілкувався з учнями апостолів. «Святий дух оволодіває плоттю, наповнює її собою, і плоть, наповнившись якостями Духа, робиться відповідною Слову Божому... В земних умовах свого життя людина отримує тільки деяку частину Духа для свого вдосконалення, поступово привчаючись приймати і носити в собі Бога. Це – запорука, яка, живучи в людині, робить її духовною, і смертне в ній поглинається Безсмертям. І тільки після повного відновлення зв’язку настане обожествлення духу і плоті, коли люди стануть богами» – розповідає про погляди св. Іринея видатний історик церкви Анатолій Спасскій (1906).

Механізм взаємодії божественного і тілесного подає аріянська філософія динамізму(про це див: «Арійський стандарт», 2014). Згідно з нею, кожна людина має не тільки дух, душу та плоть, а й божественне ядро, яке є частинкою Бога-Творця.

Божественне і земне відчувають симпатію одне до одного і, подібно до двох магнітів, прагнуть до об’єднання. Що чистіша і розвиненіша людина, то більше дружать між собою її божественний і земний складники. На заключному етапі рух взаємної дружби досягає такої інтенсивності (динаміки), що плоть якісно змінюється (трансмутується) і набуває божественних властивостей – людина стає боголюдиною.

Ісус Хрестос – це реалізована людина, яка завдяки власному духовному подвигу еволюційно випередила всіх інших, досягнула об’єднання божественного і земного, стала сином Божим (хрестом) і показала усім нам приклад для наслідування – мету і шлях. Усе вчення Ісуса Хреста – це спроба поділитися з людьми власним досвідом перетворення. «Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Матвій 5.9).

Фізична метаморфоза і боголюдська самореалізація – ось глибинна мета аріянства. Чи присутня вона у гербі Володимира? Так, але її треба там побачити.
Ідеальна емблема: два в одному

Для початку погляньмо на відому картинку. Що ми бачимо? Чашу?


Два в одному

Чи два обличчя у профіль? Наша свідомість сприймає спочатку одне зображення, але згодом починає бачити й друге.

Ця картинка несе в собі одночасно ідею чаші та ідею спілкування. Приклад максимального ущільнення (упаковки) інформації. Два в одному. Такого роду зображення – це водночас загадка, гра, вправа з розширення свідомості. Хочете ще?





Наведені вище подвійні зображення дотепні, хоча й не несуть виразного змісту. Якщо ж застосувати підхід «два в одному» для творення державного герба, то кожен з двох його компонентів має передавати певну важливу ідею, притаманну цій державі.

Ідеальний герб повинен нести в собі мету держави і шлях її досягнення. Тоді кожен громадянин, поглянувши на цей герб, спрямовуватиме свою увагу і енергію на досягнення спільної справи.

Та чи можливо розробити такий герб? Він у нас вже є.

Погляньмо на герб держави Святого Володимира: що ми на ньому ще бачимо, крім зображення Сокола Волі – аріянського символу Святого духа?


Бачиш атакуючого сокола? А що ще?

Хто ще не побачив другого зображення, даю підказку:




Злітаючий лебідь
На гербі Володимира виразно зображено лебедя, який злітає в небо. Чому саме лебідь, а не журавель чи лелека? Тому що в арійський традиції саме лебідь символізує святість.
Лебідь Світло – символ самовдосконалення

Лебеді найбільші з усіх літаючих птахів: маса тіла може перевищувати 15 кг, довжина разом із шиєю – 160 см, розмах крил – 240 см. Ударом згину свого могутнього крила лебідь-шипун, захищаючи гніздо і кладку, здатний вбити лисицю або собаку, зламати руку людині.

Неважко здогадатися, чому цей птах став символом святості. Передусім це пов’язано його білосніжним забарвленням. Слово «лебідь» (лат. albus – білий) означає яскраво-білий, виблискуючий, світлосяйний. В англійській, шведській і японській мовах він називається Swan (сван), що прямо вказує на зв’язок з такими поняттями як «святість» і «світло».

В алхімії лебідь є символом другої стадії алхімічного процесу – albedo (біле діяння). Це стадія очищення: душа звільняється від шлаків і постає у всій своїй чистоті.

Лебеді дуже гарні, їхня поведінка поважна і шляхетна. Живляться переважно рослинною їжею, що властиво для духовно розвинених особистостей. Люди безкорисно доглядають за лебедями задля краси й радості, яку вони несуть.

В українській звичаєвості лебідь – символ відродження, чистоти, цнотливості, гордої самотності, благородства, шляхетності, мудрості, пророчих здібностей, поезії, мужності, досконалості. Пара лебедів – це відданість і вірність у подружньому житті.

В античній традиції у лебедя втілювався Творець Всесвіту (Діас, Зевс), а колісниця сонцесяйного Аполлона Гіперборійського була запряжена білосніжними лебедями.

В індоарійській традиції лебідь (на санскриті – «ганса») символізує людину, яка досягла божественного просвітління. Чому саме лебідь? Це пояснюють трьома причинами.

По-перше, подібно лебедю, який однаково вільно почувається на землі й на воді, просвітлена людина вільно почувається і в цьому світі, і в океані духу.

По-друге, є повір’я, що коли лебідь п’є суміш молока й води, він має здатність ковтати тільки молоко. Подібним чином ганса, або реалізована людина, чітко розрізняє «молоко» божественної реальності та «воду» омани.

По-третє, ганса (лебідь) на санскриті має сенс «Я є Він»: це вираз, що означаєблагословенну реалізацію істинного майстра. Він уже досяг звільнення, тому не потребує боротьби із земними помилками за допомогою меча розпізнавання, бо бачить Божественне у всьому, без жодних зусиль.

Лебедя з герба Святого Володимира ми називаємо іменем «Лебідь Світло», адже він символізує просвітління, та й саме слово «лебідь» означає «світлосяйний».
Сенс герба Святого Володимира

Можемо впевнено стверджувати, що герб держави Володимира Великого має такий сенс:

1. Святий дух, символізований Соколом Воля, активно запрошує кожну людину до вдосконалення і піднесення до Царства божого – у Простір волі.

2. Шляхетна людина, символізована Лебедем Світло, відгукується на дію Святого духа і рухається до досконалості.

3. Місією держави є сприяння такій взаємодії і постійний рух до святості, щоб якомога більше людей піднеслися у простір позитивних подій.
Ім’я герба і формула його дії

Сокіл і Лебідь рухаються назустріч. Святий дух обдаровує людину, людина приймає дари святості і наповнюється ними (див.: Як діє Святий дух). Цей процес можна назвати одним словом: ОСВЯЧЕННЯ. Це і є іменем герба Святого Володимира.

Герб було спеціально розроблено до події аріянського освячення Русі. З погляду імені, змісту і графічного дизайну він є найдосконалішим витвором усіх часів і народів: «два в одному», глибинний сенс для кожного елемента і синтезуючий сенс їх об’єднання в цілісність.

Формула герба: Святий дух + практичне самовдосконалення = освячення.

Але й це ще не все...
Еволюційний імператив

Герб – це карб, тобто нагадування. Герб «Освячення» нагадує про три настанови Еволюційного імперативу: «Освячуйся! Озброюйся! Плодися!»

Герб Освячення: Освячуйся! Шукайте найперше Царства божого і правди його, а все інше вам додасться.

Сокіл Воля: Озброюйся! Озброєна миролюбність. Хочеш миру – готуйся до війни, на сильних не нападають, слабкість провокує агресію.

Лебідь Світло: Плодися! Шляхетна плодючість. Продовження роду має відбуватися в подружній вірності й чистоті.
Магічний ключ новітнього державотворення

Відновивши ім’я, форму і сенс герба Володимира Великого, ми отримали доступ до державотворчого егрегора Української держави попереднього циклу (йдеться про 532-річний сонячно-місячний цикл). Отриману енергетику ми спрямовуємо на творення Української держави нової доби, яка відновить центральноєвропейське Міжмор’я, стане планетарним духовним центром, започаткує нову цивілізацію і нову расу.
Нова держава, новий світогляд, нова символіка

З перегною віджилого світу пробивається паросток нового життя. Ми не боремось проти старої системи, бо це наш ресурс для творення нової.


Нове виростає зі старого

Ми не претендуємо на символіку нинішньої держави: синьо-жовтий прапор і Тризуб. Для нової держави у нас є краща символіка: сонячно-блакитний прапор природного порядку і найкращий у світі герб Освячення.
Що робити?

Дивись на герб Української держави, там усе сказано: Освячуйся! Озброюйся! Плодися! Хочеш жити мирним лебедем – готуйся стати хижим соколом.

Для досягнення успіху нам не обов’язково ходити по воді чи літати в повітрі. Головне, щоб у нашому просторі подій були тільки гармонійні події. А це залежить лише від нас самих.

Отже, підіймаємось у Простір волі, поширюємо Світло, організовуємо прихильників і підтягуємо їх у Простір пригод. Все інше нам додасться.

«Тож хай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небесах» (Нагірна проповідь).

Хай Буде!
Ігор Каганець, Інститут метафізичних досліджень Перехід-IV

Десять заповідей нової УКРАЇНИ

10 ЗАПОВІДЕЙ НОВОЇ УКРАЇНИ

Користувачі соціальних мереж активно поширюють
"10 заповідей нової України". 

Це перелік правил, які можуть стати орієнтиром для побудови та життя нової країни. Попереду ще чимало роботи, але саме нещодавні події довзолили нам повірити у те, що ці зміни можливі. Українці прагнуть кардинальних змін та по-справжньому нового життя, ановим наше життя стане лише тоді, коли кожен з нас розпочне зміни з себе.

Ідея створення путівника нового життя із символічною назвою "10 заповідей нової України" народилась у серцях простих україночок. Учениці Цуманьскої школи, що на Волині, вирішили запропонувати рідній країні масштабний арт-проект. А як втілити його у життя вони показали на власному прикладі.

Згодом стенд із десятком заповідей нової України з'явився і у центрі Бучача, що на Тернопільщині. Та найбільшої популярності ця ідея набула у соціальних мережах. Прості правила, які здатні покращити життя кожного українця розлетілись з неймовірною швидкістю. Тепер корисний путівник доступний усім користувачам світової інтернет-павутини.

1. Не давати і не брати хабарі

vk.com
Риба гниє з голови, а в нашому випадку - країна гнила, починаючи з кожного з нас. Цукерки лікарям, коньяки за швидке виготовлення документів, пухкі конверти за прийняття на важливу посаду, фраза"ну, ти ж знаєш, що треба зробити" - все це підживлювало колосальну систему корупції, яка починалася з маленького села і закінчувалась Межигір'ям . Не буде пропозиції - не буде і попиту на хабарі. Почніть будувати Європу персонально біля себе - припиніть підживлювати піраміду корупції. Це не страшно.


Одним із рухів, який розпочав боротьбу проти цього негативного явища став Національний Рух: "Ні хабарництву! Я не беру і не даю хабарів". Завданням цього руху є:

vk.com
формування світогляду не сприйняття хабарництва та усунення толерантного відношення до цього явища;
виявлення та протидія фактам хабарництва у сфері державних та суспільних відносин;
створення широкого інформаційного простору задля протидії хабарництву;
розробка ефективних методів протидії хабарництву;
виявлення та протидія фактам хабарництва у різних сферах суспільного життя;
сприяння доброчесності виборним посадовим особам, особливо депутатам всіх рівнів;
участь у формуванні та реалізації державної антикорупційної політики;
здійснення громадського контролю за діяльністю
2. Не красти

euromaydan.in
Важко втриматися від спокуси виправити документи та списати з бюджету компанії трошки менше, а собі до кишені покласти трошки більше. Особливо, якщо на тебе вдома чекає родина. Потрібно навчитися систематично витравлювати погані звички, що народилися в СРСР: брати те, що вам не належить, чи то на роботі, чи на вулиці або ще деінде. Ви крадете не у когось нереального - ви обкрадаєте в першу чергу самого себе, бо жити тут саме вам. Щоразу, коли у вас виникне таке бажання, погляньте на себе у дзеркало і побачите там Януковича.

3. Поважати інших

thekeytoislam
Мирне співіснування неможливе безповаги, і саме вона стане запорукою економічного успіху. Тільки у разі, якщо ми навчимося поважати інших людей, незалежно від того, якою мовою вони розмовляють, до якої національності, віросповідання вони належать або яку музику слухають, чи яких політиків підтримують - тільки в тому разі може початися справді мирне життя. Прийміть те, що хтось не такий, як ви - і стане набагато легше, повірте. Наша різноманітність і робить нас сильними.

4. Допомагати

vkurse
Вбивайте вірус байдужості всередині себе. Не бійтесь підняти людину, яка впала посеред вулиці чи загубилась в чужому районі. Це не соромно, це навпаки - дуже приємно! Щира посмішка та слово "дякую" мотивує краще всіх нагород та премій. Ну і рано чи пізно може трапитись так, що допомога буде потрібна вже вам - ви б не хотіли залишитись на самоті, правда?


5. Тримати чистоту

volonteer
Чомусь, тільки-но ми потрапляємо за кордон, у нас вмикається режим "Європи"! - ми припиняємо смітити і порушувати правила поведінки. Чому б не спробувати тримати цей режим в увімкненому стані постійно і вдома також? Це досить просто - замість того щоб скаржитися на те, який безлад біля вашого будинку, припиніть кидати недопалки і обгортки бозна-де. Не бійтеся поширювати цей приклад на оточуючих, навіть якщо на ваших очах хтось не замислюється над тим, куди потрібно викидати сміття. В Україні є чудові ініціативи, наприклад, "Зробимо Україну чистою" - тут потрібна ваша підтримка.

6. Самоорганізовуватися

zn.ua
"Моя хата з краю" - це архаїзм і девіз старої України. Девізом нової України повинна стати самоорганізація. Якщо ви не вірите, подивіться відео з Майдану і зрозумійте, що насправді це дуже легко, навіть коли вас 10, 500 або тисячі. Ведіть діалог з сусідами, відстоюйте права своїх будинків. Розмовляйте з колегами і розвивайте робочі колективи. І одна людина здатна зробити немало, а група самоорганізованих людей - ще більше і ще краще. Попросіть допомоги, зорганізуйтеся з тими, хто солідарний з вами - і ви зможете вирішити будь-яку проблему.

7. Брати відповідальність


psyh-olog.ru
Настав час розширювати коло відповідальності трохи далі, ніж ви раніше звикли. Потрібно прийняти це до уваги: тільки ви відповідаєте за власне життя і за власний успіх, а не хтось інший! Ваша відповідальність - це і чистота в місті, і депутати, яких ви обираєте, аби відстоювати ваші інтереси. Не бійтеся брати відповідальність за свою роботу, свої обіцянки і своїх близьких: це додає наснаги, сил і впевненості в своїх діях. Це фундамент вашого існування.

8. Не боятися

volnomuvolya
Це саме те, з чого починається нова Україна. Люди почали усвідомлювати, що страх - це єдина перешкода на шляху до кращого життя. І Небесна сотня поклала свої життя саме за те, щоб ми мали змогу жити в країні без страху. Щоб ми не боялися гуляти містом, захищати свої права, ловити злодіїв і вільно висловлювати свою думку. Свобода - це перша сходинка до змін. Тільки якщо ми фізично, морально і духовно вільні, ми зможемо втілити в життя все те, про що мріємо кожного дня.

9. Не чекати
Досить чекати, що хтось прийде і наведе лад біля вашого будинку. Досить чекати, що держава в особі чиновників дасть вам роботу або вирішить ваші проблеми. Найбільш незадоволені життям - це ті, хто скиглить та чекає, що хтось зробить все за нього. Вставайте та дійте! Бо тільки від вас залежить ваш власний добробут.

10. Розширювати світогляд


vk.com
Настав час вийти на світло з печер стереотипів мислення. Настав час позбутися міфів, які до сьогодні нав’язували вам політики або ЗМІ, бо тільки так ви знайдете істину. Не судіть про те, чого ви не знаєте або не бачили. Подорожуйте, починаючи з найкращих куточків своєї області та завершуючи наймальовничішими місцями України та світу. Виділяйте на це час і гроші. Читайте книги і знайомтеся з новими людьми. Відкрийте себе для світу і він відкриє всю свою неймовірну красу для вас.

Доречі, Вікторія Таланко, у своєму коментарі до однієї із статей з аналогічною тематикою зробила дуже слушне зауваження, яке я також підтримую. Вона пропонує у даному переліку змінити "заперечувальні фрази: замість "не боятися" - "будьте сміливими"; "не чекай" - "дій", "не красти" -"поважай чужу власність" (це дуже розвинено у Європі), "не давай і не бери хабарі" - "давай і бери гроші лише за офіційно платні послуги" і так далі.
Негативні форми дають негативний результат".

tOrange
Вчитись ніколи не пізно. А вчитись жити по-новому - тим паче!

За матеріалами сайтів: Велика Епоха, НІ ХАБАРНИЦТВУ, Ексклюзив

Сказочный Киев, фотопроект


Замечательный проект Ирины Черной «Сказочный Киев». Помимо того, что на фото были сняты все сказочные уголки города, наши украинские знаменитости и почти знаменитости нарядились сказочными героями. Многие образы ну очень хороши. Кузьма, Фагот, молодые певицы и музыкальные коллективы, телеведущие — все подошли к задаче с выдумкой и самоотдачей. Сказки про Робина Гуда, Оле-Лукойе, Гулливера ожили на киевских улицах. Ведь наш город часто называют сказочным. Почему же не показать эту сказку хотя бы на фото?


"Казковий Київ" - фотопроект


Замечательный проект Ирины Черной «Сказочный Киев». Помимо того, что на фото были сняты все сказочные уголки города, наши украинские знаменитости и почти знаменитости нарядились сказочными героями. Многие образы ну очень хороши. Кузьма, Фагот, молодые певицы и музыкальные коллективы, телеведущие — все подошли к задаче с выдумкой и самоотдачей. Сказки про Робина Гуда, Оле-Лукойе, Гулливера ожили на киевских улицах. Ведь наш город часто называют сказочным. Почему же не показать эту сказку хотя бы на фото?


"Жінка миру. Жінка України" - рейтинг журналу "Форбс"


Женщины мира 
(первое место рейтинга 100 самых влиятельных женщин Украины)
Савченко Надежда, народный депутат (Батькивщина), украинская военнопленная в России
Рычкова Татьяна, волонтёр АТО, кавалер ордена Княгини Ольги 3 степени
Яровая Дана, волонтёр АТО
Сонцеслава Алёна, волонтёр АТО
Берёза Анастасия, волонтёр АТО
Белозерская Елена, общественный активист, глава правления ОО "Рядом с вами"
Закревская Евгения, адвокат родственников погибших майдановцев
Дворецкая Александра, крымский правозащитный центр "Дія", волонтёр "Восток-SOS"
Воронкова Наталья, председатель правления ОО "Волонтёрская сотня Доброволя"
Сандалова Анна, президент Благотворительного фонда "Підтримай армію України"
Солошенко Ирина, волонтёр Киевского военного госпиталя
Алмазова Галина, волонтёр, водитель скорой помощи в АТО 
Стельмах Нелли, Петреня Диана, Волонтёры Фонда "Крылья Феникса"
И другие

10 самых влиятельных женщин Украины
Женщина мира
Тимошенко Юлия, народный депутат (Батькивщина)
Гонтарева Валерия, глава НБУ
Пинчук Елена, основатель Фонда Елены Пинчук "АнтиСПИД", глава наблюдательного совета телегруппы StarLightMedia
Богомолец Ольга, народный депутат (Блок Петра Порошенко)
Безлюдная Анна, директор по развитию Inter Media Group, член наблюдательного совета телеканала "Интер"
Денисова Людмила, министр социальной политики
Притула Алёна, главный редактор интернет-газеты "Украинская правда"
Порошенко Марина, глава совета Благотворительного фонда Петра Порошенко
Геращенко Ирина, народный депутат (Блок Петра Порошенко), уполномоченный президента Украины по мирному урегулированию конфликта в Донецкой и Луганской областях

Гімн столиці


Пісня «Як тебе не любити, Києве мій» відтепер – гімн столиці.

Київська міська рада затвердила пісню 
«Як тебе не любити, Києве мій» 
гімном територіальної громади столиці.


Про це повідомляє Укрінформ.

За словами депутата міськради 
Олександра Костюшка, 
музичний твір 
«Як тебе не любити, Києве мій» 
на слова Дмитра Луценка та музику Ігоря Шама 
вже давно є неофіційним гімном української столиці, 
тому доцільним є рішення про надання йому офіційного статусу.

Водночас він додав, що протягом 2007-2009 років у столиці проведено три конкурси на створення кращого тексту гімну Києва, загальні витрати на які становили 93,5 тис. грн, проте жоден із них не мав успішного завершення.





«7 чудес України»


Всеукраїнська акція «7 чудес України» була започаткована 
у 2007 році
Фондом Миколи Томенка «Рідна країна».

За цей час відбулося чотири етапи цієї акції.

І етап – визначення «7 історико-архітектурних чудес України»
ІІ етап – визначення «7 природних чудес України»
ІІІ етап – «7 чудес України: замки, палаци, фортеці»
ІV етап – визначення «7 чудес Києва»

За підсумками цих акцій Фондом Миколи Томенка була підготовлена і видрукувана поліграфічна продукція – буклети, календарі тощо. Також були відзняті цикли передач про переможців акцій, які транслювалися на центральних телеканалах.


Окрім того, були випущені DVD-диски з передачами про фіналістів акцій «7 природних чудес України» та «7 чудес України: замки, палаци, фортеці», які безкоштовно поширювались у навчальних закладах України.

В столичном парке Шевченко появилась новая скульптура

В столичном парке Шевченко появилась новая скульптура

2 ноября 2014 в Киеве при поддержке меценатов установили "Любовь-Вселенную"
Пресс-релиз. 
В воскресенье, 2 ноября,  в Киеве,  в парке Шевченко,  была установлена ​​скульптура 
Александра Лидаговского 
"Любовь-Вселенная".

Современная скульптура, установленная при поддержке меценатов, поможет создать уникальный образ и атмосферу города. По замыслу автора, скульптура представляет собой стилизованную металлическую конструкцию в виде влюбленной пары и является символом любви и стремления Украины к миру и спокойной жизни. Актуальность установки работы в наиболее сложные для Украины времена в том, что сегодня всем нам как никогда важно помнить о любви, человечности и тепле одного человека к другому. "Любовь-Вселенная" станет подарком городу от меценатов.

"В украинском обществе происходят качественные изменения по отношению к культурным ценностям, а также переосмысления прошлого: ликвидировано много памятников советского периода, по-новому воспринимаются вопросы мира и любви. Общая для двух фигур симметрия создает универсальную целостность и гармонию единства, а гибкие и плавные линии композиции моделируют Вселенная", - комментирует автор скульптуры Александр Лидаговский. "Кроме того, интересным был сам процесс создания. Ведь этот объект выполнен по новой технологии, а в воплощении скульптуры от проектирования до реализации непосредственное участие принимал сам заказчик. Он даже работал на производстве: собирал детали, шлифовал поверхность, и, в целом, проявил себя как творческая личность. Это вдохновляет, потому что обычно все заканчивается на этапе согласования эскизу, а тут наоборот, я столкнулся с неравнодушием и живым интересом к самому процессу рождения произведения искусства. Для меня как для скульптора это был новый и интересный опыт".

Место установки скульптуры неслучайно, ведь, по мнению организаторов, Парк Шевченко всегда был важным центром общественных изменений, местом зарождения идей мира и братства, актуальных сегодня. Установка современной скульптуры в наиболее посещаемом парке Киева положительно повлияет на туристическую привлекательность города и станет шагом к обновлению публичного пространства и стремление Киева стать действительно европейским городом.

Напомним, что это пятый проект Александра Лидаговского, воплощенный в городском ландшафте. В прошлом году в Печерском районе было установлено кинетическую скульптуру "Равновесие", а работа "Река-любовь" на последней День Независимости появилась на улице Крещатик.

Александр Лидаговский - известный украинский скульптор. Участник многочисленных проектов, среди которых "Космическая Одиссея", "Форма Пустоты", "Фемины".

На здобуття Національної премії 2015 року імені Тараса Шевченка



Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка повідомляє, що закінчив прийом літературно-мистецьких творів, висунутих Міністерством культури України, Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, Національною академією наук України, Національною академією мистецтв України, національними та всеукраїнськими творчими спілками, Українським фондом культури, Всеукраїнським товариством «Просвіта» імені Тараса Шевченка на здобуття Національної премії 2015 року. 

Кількість поданих літературно-мистецьких творів – 48 

за 8-ма напрямами.

У номінації «Література» подано на конкурс:

· книга повістей та оповідань «Хлопчик з планети «Ч» та Вогняні Пси» Віктора Терена;

· тетралогія «Круговерть», «Директорія», «Млин», «Рихва часу» Геннадія Щипківського;

· роман «Бог задумав інакше…» Йосипа Струцюка;

· збірку поезій «Не мертве море» Юрія Буряка;

· збірку прози «Грози над Туровцем: Родинні хроніки» Володимира Даниленка;

· романи «Час смертохристів. Міражі 2077 року», «Час великої гри. Фантоми 2079 року», «Час тирана» Юрія Щербака;

· літературно-художнє видання «Кедрове Божелісся» Марії Влад;

· книги поезій «Вино з тюльпанів», «У володіннях Волоса», «Земля і люди» Миколи Ткача;

· роман «Гуляй-поле» Олександра Михайлюти;

· літературно-художнє видання «Спроба жити. Роман і повісті» Валерія Гужви;

· збірка поезій «На подвір’ї Всесвіту» Миколи Боровка;

· збірка поем «Майдани і магнати» Станіслава Бондаренка;

· поетична збірка «Спитати в янгола» Марії Людкевич;

· роман-декалог «Посаг для приречених» Мирослава Лазарука.

У номінації «Літературознавство та мистецтвознавство»:

· видання «Нова українська ікона ХХ і початку ХХІ століть. Традиційна іконографія та нова стилістика», «Новий ренесанс: ікони Андрія Дем’янчука» Дмитра Степовика;

· художній альбом «Київ живописний» Юрія Осламовського, Тетяни Литвиненко, Олександра Заїки;

· збірка есеїв «Сполохи» Костянтина Москальця;

· книга-альбом «Шевченкіана Олександра Саєнка» Ніни Саєнко;

· збірка літературознавчих статей та есе «Шевченкове Слово: спроби наближення» Григорія Клочека;

· Українська енциклопедія етномистецтвознавства та етнокультурології Валерія Бітаєва, Юрія Богуцького, Василя Чернеця;

· наукове видання «Моя Шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання» Леоніда Ушкалова.

У номінації «Публіцистика і журналістика»:

· художньо-публіцистичне видання у 2-х томах «Іван Багряний: нове й маловідоме. Есе, документи, листи, спогади, нотатки, факти» Олександра Шугая;

· публіцистично-документальні видання «І я лину у віки давно минулі» та «Печерськ Тараса Шевченка» Віктора Жадька;

· телевізійний проект «Цивілізація INCOGNITA» Валерія Бебика;

· публіцистичне видання «Де ти, доле України?» Левка Лук’яненка;

· історико-публіцистичне трикнижжя «Мар. «Поема вольного народа». Вступ до сакральної історії України», «Как нам возродить «славу України»: введение в сакральную историю страны», «Легенды истоков Роси. Главы из сакральной истории Украины» Василя Моргуна;

· літературно-художнє видання «Мальована історія Незалежності України» Братів Капранових;

· збірка публіцистики «Соловецький реквієм» Сергія Шевченка;

· книги «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею» та «Шевченкіана Михайла Гаврилка» Романа Коваля;

· цикл авторських телепрограм «Український клуб» Олександра Савенка, Тетяни Кулик, Олександра Кульчицького.

У номінації «Кінематографія»:

· документальні фільми «Тарас Шевченко», «Логос» Дмитра Ломачука.

У номінації «Музичне мистецтво»:

· симфонічні фрейлехси «Фінал» Миколи Полоза та Тетяни Гарай;

· кантата «Берестечко», балада-реквієм «Небесна сотня» Ростислава Демчишина;

· вокальний цикл «12 сонетів Вільяма Шекспіра» та три кантати «На перехресті серця», «Перегортаючи життя», «Ти» Олександра Яковчука;

· концерт-диптих «Ще треті півні…», «Оваста Перва» («Симфонія ланів»), «Кургаль Шу-Нун» («Симфонія священного каменя…»)Юрія Алжнєва;

· фольк-симфонія «Чумацькі пісні» Володимира Зубицького.

У номінації «Театральне мистецтво»:

· вистава «Сон» Київського театру юного глядача на Липках у постановці Віктора Гирича;

· вистава «Всюди один…» («Свічка на вітру») Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, виконавці головних ролей: Віктор Алдошин, Дмитро Савченко, Петро Панчук.

У номінації «Концертно-виконавське мистецтво»:

· пісенно-театральне дійство «Десять Господніх заповідей» Вадима Крищенка та Дмитра Чирипюка;

· прем’єрні концертні програми вокально-симфонічних творів, художній керівник та головний диригент народної хорової капели «Почайна» Олександр Жигун;

· цикл програм Муніципального камерного хору «Київ»;

· концертні програми 2009-2014 років, художній керівник-головний диригент Заслуженого академічного симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України Володимир Шейко;

· концертні програми 2009-2014 років, соліст-вокаліст Олександр Василенко;

· зібрання музичних творів «Тарас Шевченко. Солоспіви», виконавець Фемій Мустафаєв.

У номінації «Образотворче мистецтво»:

· мистецький проект «Обрані часом» Володимира Слєпченка;

· серія живописних і графічних творів Миколи Шелеста;

· цикл живописних творів «Мій срібний край» Тараса Данилича;

· серія творів «Земля батьків моїх» та ілюстрації до творів М.В.Гоголя Миколи Компанця.

Згідно з Положенням про Національну премію України імені Тараса Шевченка, розгляд, обговорення та оцінка творів, висунутих на здобуття Національної премії, проводитимуть члени Шевченківського комітету за кожним напрямом у три конкурсні тури.

Перший тур, на якому відбиратимуть номіновані літературно-мистецькі твори та допускатимуть їх до участі у другому турі, заплановано провести у листопаді поточного року.

Джерело: 
  http://litakcent.com/2014/11/04/oholosheno-pretendentiv-na-shevchenkivsku-premiju-2015

ГЕРОЇ УКРАЇНИ. Перелік визначних імен


ПЕРЕЛІК ВИЗНАЧНИХ ІМЕН.


Перелік за датою нагородження 

Лужевський Руслан Михайлович (1975-2014) – (№ 839/2014 від 03.11.2014) 

Гордійчук Ігор Володимирович (1972) – (№ 816/2014 від 21.10.2014) 

Зеленський Євгеній Олександрович (1991-2014) – (№ 673/2014 від 23.08.2014) 

Забродський Михайло Віталійович (?) – (№ 672/2014 від 23.08.2014) 

Завада Богдан Олексійович (1979-2014) – (№ 600/2014 від 19.07.2014) 

Сенюк Тарас Михайлович (1980-2014) – (№546/2014 від 20.06.2014) 

Могилко Костянтин Вікторович (1978-2014) – (№545/2014 від 20.06.2014) 

Кульчицький Сергій Петрович (1963-2014) – (№544/2014 від 20.06.2014) 

Резнікович Михайло Ієрухімович (1938) – (№447/2013 від 24.08.2013) 

Поважний Станіслав Федорович (1938-2014) – (№446/2013 від 24.08.2013) 

Дейч Борис Давидович (1938) – (№445/2013 від 24.08.2013) 

Шиман Леонід Миколайович (1959) – (№444/2013 від 24.08.2013) 

Матрунчик Микола Іванович (1955) – (№443/2013 від 24.08.2013) 

Боримський Іван Арсеньович (1951) – (№442/2013 від 24.08.2013) 

Ремньов Віктор Володимирович (1958) – (№436/2013 від 22.08.2013) 

Приз Володимир Олексійович (1967) – (№435/2013 від 22.08.2013) 

Обухов Сергій Іванович (1957) – (№434/2013 від 22.08.2013) 

Мокринських Олександр Михайлович (1972) – (№433/2013 від 22.08.2013) 

Богданов Олександр Миколайович (1956) – (№432/2013 від 22.08.2013) 

Шикула Юрій Юрійович (1965) – (№ 495/2012 від 24.08.2012) 

Червонописький Сергій Васильович (1957) – (№ 494/2012 від 24.08.2012) 

Слюсарь Сергій Павлович (1980) – (№ 493/2012 від 24.08.2012) 

Романенко Дмитро Васильович (1962) – (№ 492/2012 від 24.08.2012) 

Мінаєв Олександр Анатолійович (1942) – (№ 491/2012 від 24.08.2012) 

Короленко Михайло Костянтинович (1962) – (№ 490/2012 від 24.08.2012) 

Заклунна-Мироненко Валерія Гавриїлівна (1942) – (№ 489/2012 від 24.08.2012) 

Голубенко Олександр Леонідович (1942) – (№ 488/2012 від 24.08.2012) 

Гадз Петро Іванович (1960) – (№ 487/2012 від 24.08.2012) 

Баталін Олександр Сергійович (1946) – (№ 486/2012 від 24.08.2012) 

Однораленко Олександр Анатолійович (1970) – (№ 879/2011 від 25.08.2011) 

Лазуренко Сергій Іванович (1967) – (№ 878/2011 від 25.08.2011) 

Кошельник Віктор Андрійович (1963) – (№ 876/2011 від 25.08.2011) 

Шитикова Лариса Олександрівна (1965) – (№ 840/2011 від 23.08.2011) 

Трошин Сергій Михайлович (1963) – (№ 839/2011 від 23.08.2011) 

Ступка Богдан Сильвестрович (1941-2012) – (№ 838/2011 від 23.08.2011) 

Степаненко Микола Семенович (1960) – (№ 837/2011 від 23.08.2011) 

Рибалко Борис Андрійович (1952) – (№ 836/2011 від 23.08.2011) 

Ключников Олександр Олександрович (1945) – (№ 835/2011 від 23.08.2011) 

Білаш Борис Федорович (1941) – (№ 834/2011 від 23.08.2011) 

Володимир (Сабодан Віктор Маркіянович) (1935-2014) – (№ 745/2011 від 09.07.2011) 

Шевченко Іван Петрович (1967) – (№ 872/2010 від 26.08.2010) 

Шемук Сергій Олександрович (1972) – (№ 871/2010 від 26.08.2010) 

Юрченко Ігор Григорійович (1965) – (№ 870/2010 від 26.08.2010) 

Шаповал Михайло Васильович (1946) – (№ 859/2010 від 21.08.2010) 

Риженков Олександр Миколайович (1950) – (№ 858/2010 від 21.08.2010) 

Воліков Володимир Миколайович (1953) – (№ 857/2010 від 21.08.2010) 

Басистюк-Гаптар Ольга Іванівна (1950) – (№ 856/2010 від 21.08.2010) 

Бар'яхтар Віктор Григорович (1930) – (№ 855/2010 від 21.08.2010) 

Бондарчук Сергій Васильович (1971) – (№ 192/2010 від 18.02.2010) 

Омельченко Григорій Омелянович (1951) – (№ 136/2010 від 08.02.2010) 

Бандера Степан Андрійович (1909-1959) – (№ 46/2010 від 20.01.2010) 

Зубець Михайло Васильович (1938-2014) – (№ 1063/2009 від 16.12.2009) 

Симоненко Валентин Костянтинович (1940) – (№ 1008/2009 від 03.12.2009) 

Чернишенко Володимир Ілліч (1937) – (№ 955/2009 від 23.11.2009) 

Найдьонова Віра Опанасівна (1948) – (№ 954/2009 від 23.11.2009) 

Мельник Юрій Федорович (1962) – (№ 953/2009 від 23.11.2009) 

Гута Іван Миколайович (1956) – (№ 952/2009 від 23.11.2009) 

Бобов Геннадій Борисович (1965) – (№ 951/2009 від 23.11.2009) 

Губерський Леонід Васильович (1941) – (№ 868/2009 від 27.10.2009) 

Ківа Дмитро Семенович (1942) – (№ 670/2009 від 21.08.2009) 

Лятецька Людмила Володимирівна (1941) – (№ 669/2009 від 21.08.2009) 

Шилюк Петро Степанович (1949) – (№ 668/2009 від 21.08.2009) 

Кобзаренко Анастасія Степанівна (1934) – (№ 638/2009 від 19.08.2009) 

Савчук Євген Герасимович (1947) – (№ 637/2009 від 19.08.2009) 

Пасічник Ігор Демидович (1946) – (№ 636/2009 від 19.08.2009) 

Балагура Тетяна Іванівна (1960) – (№ 635/2009 від 19.08.2009) 

Мостіпан Олександр Олексійович (1959) – (№ 634/2009 від 19.08.2009) 

Бойко Микола Костянтинович (1947) – (№ 633/2009 від 19.08.2009) 

Войтович Станіслав Андрійович (1965) – (№ 632/2009 від 19.08.2009) 

Зінкевич Василь Іванович (1945) – (№ 631/2009 від 19.08.2009) 

Паламаренко Анатолій Нестерович (1939) – (№ 535/2009 від 12.07.2009) 

Порошенко Олексій Іванович (1936) – (№ 481/2009 від 23.06.2009) 

Карасик Юрій Михайлович (1939) – (№ 480/2009 від 23.06.2009) 

Муравський Павло Іванович (1914-2014) – (№178/2009 від 23.03.2009) 

Мушкетик Юрій (Георгій) Михайлович (1929) – (№ 174/2009 від 20.03.2009) 

Івасюк Володимир Михайлович (1949-1979) – (№ 110/2009 від 01.03.2009) 

Станкович Євген Федорович (1942) – (№ 28/2009 від 16.01.2009) 

Іваничук Роман Іванович (1929) – (№ 27/2009 від 16.01.2009) 

Китастий Григорій Трохимович (1907-1984) – (№ 1077/2008 від 25.11.2008) 

Жар Михайло Васильович (1965) – (№ 1071/2008 від 24.11.2008) 

Ровчак Андрій Яковлевич (1953) – (№ 1026/2008 від 10.11.2008) 

Коваленко Алла Арестівна (1948) – (№ 938/2008 від 16.10.2008) 

Сушкевич Валерій Михайлович (1954) – (№ 925/2008 від 13.10.2008) 

Макаров Володимир Іванович (1962) – (№ 770/2008 від 27.08.2008) 

Грядущий Борис Абрамович (1932) – (№ 770/2008 від 27.08.2008) 

Гречушкін Валерій Вікторович (1971) – (№ 770/2008 від 27.08.2008) 

Скорик Мирослав Михайлович (1938) – (№ 758/2008 від 20.08.2008) 

Гулий Іван Михайлович (1940-2013) – (№ 757/2008 від 20.08.2008) 

Косюк Юрій Анатолійович (1968) – (№ 754/2008 від 20.08.2008) 

Крюкова Ніла Валеріївна (1943) – (№ 751/2008 від 20.08.2008) 

Дзензерський Віктор Олександрович (1944) – (№ 750/2008 від 20.08.2008) 

Хорішко Володимир Дмитрович (1958) – (№ 749/2008 від 20.08.2008) 

Стеф'юк Марія Юріївна (1948) – (№ 615/2008 від 03.07.2008) 

Солов'яненко Анатолій Борисович (1932-1999) – (№ 615/2008 від 03.07.2008) 

Моргун Володимир Васильович (1938) – (№ 201/2008 від 07.03.2008) 

Казаков Валерій Миколайович (1938) – (№ 15/2008 від 14.01.2008) 

Івчук Василь Якович (1902-1938) – (№ 1133/2007 від 21.11.2007) 

Шевченко Тарас Григорович (1954) – (№ 1132/2007 від 21.11.2007) 

Палій Іван Єгорович (1947-2009) – (№ 1132/2007 від 21.11.2007) 

Вадатурський Олексій Опанасович (1947) – (№ 1098/2007 від 15.11.2007) 

Шухевич Роман Осипович (1907-1950) – (№ 965/2007 від 12.10.2007) 

Гречиха Юрій Михайлович (1954) – (№ 844/2007 від 10.09.2007) 

Бистров Сергій Іванович (1959) – (№ 767/2007 від 23.08.2007) 

Руденко Сергій Євсейович (1956) – (№ 766/2007 від 23.08.2007) 

Крижовачук Олег Петрович (1954) – (№ 765/2007 від 23.08.2007) 

Багров Микола Васильович (1937) – (№ 738/2007 від 21.08.2007) 

Романчук Микола Павлович (1957) – (№ 737/2007 від 21.08.2007) 

Стельмах Володимир Семенович (1939) – (№ 736/2007 від 21.08.2007) 

Березовський Георгій Васильович (1935) – (№ 735/2007 від 21.08.2007) 

Балюк Іван Махтейович (1938) – (№ 734/2007 від 21.08.2007) 

Літвак Борис Давидович (1930-2014) – (№ 733/2007 від 21.08.2007) 

Вороновський Геннадій Кирилович (1944-2010) – (№ 732/2007 від 21.08.2007) 

Роговцева Ада Миколаївна (1937) – (№ 635/2007 від 12.07.2007) 

Жауров Микола Єгорович (1951) – (№ 581/2007 від 02.07.2007) 

Брюховецький В'ячеслав Степанович (1947) – (№ 559/2007 від 25.06.2007) 

Костюк Платон Григорович (1924-2010) – (№ 409/2007 від 16.05.2007) 

Дерев'янко Кузьма Миколайович (1904-1954) – (№ 387/2007 від 07.05.2007) 

Вакарчук Іван Олександрович (1947) – (№ 175/2007 від 05.03.2007) 

Митропольський Юрій Олексійович (1917-2008) – (№ 30/2007 від 18.01.2007) 

Оробець Юрій Миколайович (1955-2006) – (№ 29/2007 від 18.01.2007) 

Гірник Олекса Миколайович (1912-1978) – (№ 28/2007 від 18.01.2007) 

Масельський Олександр Степанович (1936-1996) – (№ 1030/2006 від 05.12.2006) 

Ландик Валентин Іванович (1946) – (№ 989/2006 від 21.11.2006) 

Сташис Володимир Володимирович (1925-2011) – (№ 925/2006 від 01.11.2006) 

Пронюк Євген Васильович (1936) – (№ 787/2006 від 25.09.2006) 

Шапіро Анатолій Павлович (1913-2005) – (№ 768/2006 від 21.09.2006) 

Маркус Тетяна Йосипівна (1921-1943) – (№ 768/2006 від 21.09.2006) 

Оробей Валерій Леонідович (1960) – (№ 707/2006 від 19.08.2006) 

Павленко Анатолій Федорович (1940) – (№ 706/2006 від 19.08.2006) 

Драч Іван Федорович (1936) – (№ 705/2006 від 19.08.2006) 

Хмара Степан Ількович (1937) – (№ 704/2006 від 19.08.2006) 

Шухевич Юрій Романович (1933) – (№ 703/2006 від 19.08.2006) 

Шевченко Володимир Павлович (1941) – (№ 702/2006 від 19.08.2006) 

Бондарєв Віктор Леонідович (1958) – (№ 701/2006 від 19.08.2006) 

Роїк Віра Сергіївна (1911-2010) – (№ 700/2006 від 19.08.2006) 

Ніколаєв Володимир Костянтинович (1945) – (№ 699/2006 від 19.08.2006) 

Мірошниченко Євгенія Семенівна (1931-2009) – (№ 577/2006 від 26.06.2006) 

Василишин Михайло Іванович (1910-1945) – (№ 335/2006 від 03.05.2006) 

Тішура Володимир Іванович (1959-1986) – (№ 328/2006 від 21.04.2006) 

Титенок Микола Іванович (1962-1986) – (№ 328/2006 від 21.04.2006) 

Лелеченко Олександр Григорович (1938-1986) – (№ 328/2006 від 21.04.2006) 

Ігнатенко Василь Іванович (1961-1986) – (№ 328/2006 від 21.04.2006) 

Ващук Микола Васильович (1959-1986) – (№ 328/2006 від 21.04.2006) 

Юрковська Олена Юріївна (1983) – (№ 287/2006 від 03.04.2006) 

Сподаренко Іван Васильович (1931-2009) – (№ 60/2006 від 23.01.2006) 

Матвієнко Ніна Митрофанівна (1947) – (№ 54/2006 від 21.01.2006) 

Силин Олександр Опанасович (1913-2007) – (№ 1883/2005 від 30.12.2005) 

Стус Василь Семенович (1938-1985) – (№ 1652/2005 від 26.11.2005) 

Олійник Борис Ілліч (1935) – (№ 1503/2005 від 21.10.2005) 

Гонгадзе Георгій Русланович (1969-2000) – (№ 1202/2005 від 23.08.2005) 

Юхновський Ігор Рафаїлович (1925) – (№ 1195/2005 від 23.08.2005) 

Дорошко Михайло Костянтинович (1949) – (№ 1194/2005 від 23.08.2005) 

Гончар Олександр (Олесь) Терентійович (1918-1995) – (№ 1106/2005 від 14.07.2005) 

Гетьман Вадим Петрович (1935-1998) – (№ 1072/2005 від 11.07.2005) 

Шалімов Олександр Олексійович (1918-2006) – (№ 974/2005 від 20.06.2005) 

Возницький Борис Григорович (1926-2012) – (№ 806/2005 від 16.05.2005) 

Момотенко Олександр Іванович (1915-2012) – (№ 755/2005 від 07.05.2005) 

Берест Олексій Прокопович (1921-1970) – (№ 753/2005 від 06.05.2005) 

Лук'яненко Левко Григорович (1928) – (№ 665/2005 від 19.04.2005) 

Гнатюк Дмитро Михайлович (1925) – (№ 537/2005 від 28.03.2005) 

Сікорський Михайло Іванович (1923-2011) – (№ 459/2005 від 11.03.2005) 

Гулий Максим Федотович (1905-2007) – (№ 408/2005 від 03.03.2005) 

Даниленко Іван Юхимович (1937) – (№ 50/2005 від 19.01.2005) 

Кличко Віталій Володимирович (1971) – (№ 1602/2004 від 31.12.2004) 

Шевченко Андрій Миколайович (1976) – (№ 1591/2004 від 31.12.2004) 

Литвин Володимир Михайлович (1956) – (№ 1459/2004 від 09.12.2004) 

Гавриленков Микола Протасович (1933) – (№ 1430/2004 від 19.11.2004) 

Видобора Володимир Деонисович (1941) – (№ 1416/2004 від 16.11.2004) 

Корост Тетяна Михайлівна (1954) – (№ 1415/2004 від 16.11.2004) 

Саблук Петро Трохимович (1941) – (№ 1414/2004 від 16.11.2004) 

Кудревич Олександр Андрійович (1952) – (№ 1413/2004 від 16.11.2004) 

Головко Анатолій Григорович (1952) – (№ 1412/2004 від 16.11.2004) 

Книшов Геннадій Васильович (1934) – (№ 1391/2004 від 10.11.2004) 

Остапчук Віктор Миколайович (1955) – (№ 1294/2004 від 21.10.2004) 

Вужинський Іван Андрійович (1955) – (№ 1293/2004 від 21.10.2004) 

Матвієнко Володимир Павлович (1938) – (№ 1279/2004 від 20.10.2004) 

Смирнов Віктор Сергійович (1986) – (№ 1259/2004 від 19.10.2004) 

Петренко Володимир Іванович (1944) – (№ 1235/2004 від 13.10.2004) 

Венедиктов Лев Миколайович (1924) – (№ 1194/2004 від 08.10.2004) 

Якубов Февзі Якубович (1937) – (№ 1166/2004 від 04.10.2004) 

Павличко Дмитро Васильович (1929) – (№ 1140/2004 від 27.09.2004) 

Білобров Юрій Миколайович (1943) – (№ 1139/2004 від 27.09.2004) 

Байсаров Леонід Володимирович (1947) – (№ 1007/2004 від 27.08.2004) 

Загребельний Павло Архипович (1924-2009) – (№ 996/2004 від 25.08.2004) 

Бойко Юрій Анатолійович (1958) – (№ 978/2004 від 22.08.2004) 

Бартєнєв Олександр Володимирович (1956-2013) – (№ 977/2004 від 22.08.2004) 

Яковишин Леонід Григорович (1939) – (№ 976/2004 від 22.08.2004) 

Молчанова Тетяна Іванівна (1949) – (№ 975/2004 від 22.08.2004) 

Швед Ярослав Антонович (1949) – (№ 972/2004 від 22.08.2004) 

Вантух Мирослав Михайлович (1939) – (№ 953/2004 від 21.08.2004) 

Іващук Петро Володимирович (1951) – (№ 952/2004 від 21.08.2004) 

Жданов Олександр Андрійович (1939) – (№ 928/2004 від 19.08.2004) 

Тацій Василь Якович (1940) – (№ 927/2004 від 19.08.2004) 

Клочкова Яна Олександрівна (1982) – (№ 916/2004 від 18.08.2004) 

Тулуб Сергій Борисович (1953) – (№ 871/2004 від 06.08.2004) 

Владимиренко Олександр Володимирович (1955) – (№ 863/2004 від 04.08.2004) 

Костюченко Михайло Іванович (1930) – (№ 862/2004 від 04.08.2004) 

Щеголь Віктор Андрійович (1951) – (№ 841/2004 від 22.07.2004) 

Литвинов Леонід Федорович (1944) – (№ 764/2004 від 07.07.2004) 

Бондін Юрій Миколайович (1946) – (№ 555/2004 від 18.05.2004) 

Орленко Микола Іванович (1947) – (№ 554/2004 від 18.05.2004) 

Конюхов Станіслав Миколайович (1937-2011) – (№ 422/2004 від 12.04.2004) 

Микитин Ярослав Іванович (1943) – (№ 384/2004 від 01.04.2004) 

Лук'яненко Володимир Матвійович (1937) – (№ 231/2004 від 26.02.2004) 

Сургай Микола Сафонович (1933-2009) – (№ 1319/2003 від 20.11.2003) 

Синяков Віктор Михайлович (1956) – (№ 1296/2003 від 12.11.2003) 

Сілецький Віктор Петрович (1950) – (№ 1295/2003 від 12.11.2003) 

Васильченко Микола Семенович (1946) – (№ 1294/2003 від 12.11.2003) 

Мельничук Дмитро Олексійович (1943) – (№ 1266/2003 від 05.11.2003) 

Кириченко Раїса Опанасівна (1943-2005) – (№ 1236/2003 від 31.10.2003) 

Гриньов Микола Герасимович (1954) – (№ 931/2003 від 27.08.2003) 

Засуха Тетяна Володимирівна (1964) – (№ 875/2003 від 21.08.2003) 

Рой Олександр Іванович (1957) – (№ 867/2003 від 21.08.2003) 

Мороз Василь Максимович (1942) – (№ 866/2003 від 21.08.2003) 

Авдієвський Анатолій Тимофійович (1933) – (№ 839/2003 від 16.08.2003) 

Поляченко Володимир Аврумович (1938-2012) – (№ 835/2003 від 14.08.2003) 

Бойко Володимир Семенович (1938) – (№ 703/2003 від 18.07.2003) 

Янковський Микола Андрійович (1944) – (№ 433/2003 від 22.05.2003) 

Мельников Василь Олександрович (1977-2002) – (№ 145/2003 від 20.02.2003) 

Звягільський Юхим Леонідович (1933) – (№ 144/2003 від 20.02.2003) 

Вуйчицький Анатолій Станіславович (1936) – (№ 1237/2002 від 28.12.2002) 

Дідківський Володимир Олександрович (1953) – (№ 1021/2002 від 13.11.2002) 

Пачевський Анатолій Мартинович (1939) – (№ 1020/2002 від 13.11.2002) 

Боровик Олександр Григорович (1938) – (№ 1019/2002 від 13.11.2002) 

Приліпка Олексій Васильович (1944) – (№ 1018/2002 від 13.11.2002) 

Моторний Дмитро Костянтинович (1927) – (№ 972/2002 від 02.11.2002) 

Поташник Семен Ізраїлевич (1930) – (№ 890/2002 від 01.10.2002) 

Іванов Федір Антонович (1940-2005) – (№ 838/2002 від 19.09.2002) 

Команов Володимир Геннадійович (1938) – (№ 778/2002 від 29.08.2002) 

Алексєєв Юрій Сергійович (1948) – (№ 736/2002 від 22.08.2002) 

Бугаєць Анатолій Олександрович (1940-2011) – (№ 735/2002 від 22.08.2002) 

Муравченко Федір Михайлович (1929-2010) – (№ 734/2002 від 22.08.2002) 

Євдокименко-Ротару Софія Михайлівна (1947) – (№ 691/2002 від 07.08.2002) 

Качура Олександр Степанович (1935) – (№ 483/2002 від 23.05.2002) 

Лобановський Валерій Васильович (1939-2002) – (№ 458/2002 від 15.05.2002) 

Кірпа Георгій Миколайович (1946-2004) – (№ 367/2002 від 23.04.2002) 

Бондар Григорій Васильович (1932-2014) – (№ 365/2002 від 22.04.2002) 

Француз Анатолій Йосипович (1954) – (№ 338/2002 від 15.04.2002) 

Криворучко Анатолій Тихонович (1947-2014) – (№ 260/2002 від 18.03.2002) 

Волошин Августин Іванович (1874-1945) – (№ 257/2002 від 15.03.2002) 

Дерюгіна Альбіна Миколаївна (1932) – (№ 256/2002 від 15.03.2002) 

Копичай Іван Васильович (1937-2009) – (№ 246/2002 від 15.03.2002) 

Колесса Микола Філаретович (1903-2006) – (№ 56/2002 від 21.01.2002) 

Коросташов Олександр Григорович (1942) – (№ 47/2002 від 19.01.2002) 

Ткачук Василь Михайлович (1933) – (№ 46/2002 від 19.01.2002) 

Мурзенко Володимир Григорович (1937) – (№ 1229/2001 від 19.12.2001) 

Баранов Юрій Іванович (1934) – (№ 1228/2001 від 19.12.2001) 

Гришко Зінаїда Михайлівна (1948) – (№ 1087/2001 від 13.11.2001) 

Бялик Микола Іванович (1952-2013) – (№ 1077/2001 від 13.11.2001) 

Лавриненко Анатолій Анатолійович (1953) – (№ 1076/2001 від 13.11.2001) 

Шаповаленко Павлина Михайлівна (1949) – (№ 1075/2001 від 13.11.2001) 

Солтус Павло Станіславович (1962) – (№ 733/2001 від 23.08.2001) 

Астров-Шумілов Геннадій Костянтинович (1937-2011) – (№ 730/2001 від 23.08.2001) 

Родітєлєв Сергій Васильович (1958) – (№ 729/2001 від 23.08.2001) 

Тішков Юрій Михайлович (1948) – (№ 705/2001 від 21.08.2001) 

Козявкін Володимир Ілліч (1947) – (№ 704/2001 від 21.08.2001) 

Березняк Євген Степанович (1914-2013) – (№ 703/2001 від 21.08.2001) 

Омельченко Олександр Олександрович (1938) – (№ 702/2001 від 21.08.2001) 

Кравчук Леонід Макарович (1934) – (№ 701/2001 від 21.08.2001) 

Плющ Іван Степанович (1941-2014) – (№ 700/2001 від 21.08.2001) 

Прошкуратова Тамара Сергіївна (1958) – (№ 699/2001 від 21.08.2001) 

Дзюба Іван Михайлович (1931) – (№ 567/2001 від 26.07.2001) 

Білаш Олександр Іванович (1931-2003) – (№ 157/2001 від 06.03.2001) 

Яблонська Тетяна Нилівна (1917-2005) – (№ 140/2001 від 03.03.2001) 

Бубка Сергій Назарович (1963) – (№ 72/2001 від 04.02.2001) 

Руденко Микола Данилович (1920-2004) – (№ 1347/2000 від 19.12.2000) 

Літвінов Володимир Григорович (1949) – (№ 1009/2000 від 22.08.2000) 

Борисюк Михайло Дем'янович (1934) – (№ 999/2000 від 21.08.2000) 

Возіанов Олександр Федорович (1938) – (№ 998/2000 від 21.08.2000) 

Чорновіл В'ячеслав Максимович (1937-1999) – (№ 997/2000 від 21.08.2000) 

Філіпчук Володимир Станіславович (1940) – (№ 955/2000 від 03.08.2000) 

Тронько Петро Тимофійович (1915-2011) – (№ 864/2000 від 07.07.2000) 

Богуслаєв В'ячеслав Олександрович (1938) – (№ 72/2000 від 19.01.2000) 

Павлюк Микола Пантелеймонович (1940) – (№ 63/2000 від 14.01.2000) 

Балабуєв Петро Васильович (1931-2007) – (№ 1635/1999 від 30.12.1999) 

М'ялиця Анатолій Костянтинович (1940) – (№ 1634/1999 від 30.12.1999)

Каденюк Леонід Костянтинович (1951) – (№ 1526/1999 від 03.12.1999)

Герасимов Іван Олександрович (1921-2008) – (№ 1403/1999 від 27.10.1999)

Сушко Лука Григорович (1919-2011) – (№ 1394/1999 від 27.10.1999)

Запорожець Іван Іванович (1940) – (№ 1301/1999 від 08.10.1999)

Скудар Георгій Маркович (1942) – (№ 1213/1999 від 23.09.1999)

Скопенко Віктор Васильович (1935-2010) – (№ 1169/1999 від 14.09.1999)

Козловський Альфред Іванович (1929-2013) – (№ 1163/1999 від 14.09.1999)

Петринюк Василь Андрійович (1952) – (№ 1058/1999 від 21.08.1999) 

Стребко Станіслав Кирилович (1937-2008) – (№ 1047/1999 від 21.08.1999) 

Гордєйчук Катерина Іллівна (1950) – (№ 1046/1999 від 21.08.1999) 

Генієвський Сергій Іванович (1958) – (№ 1045/1999 від 21.08.1999) 

Гордовенко Михайло Васильович (1940) – (№ 1044/1999 від 21.08.1999) 

Галуненко Олександр Васильович (1946) – (№ 1043/1999 від 21.08.1999) 

Антонець Семен Свиридонович (1935) – (№ 1042/1999 від 21.08.1999)

Січовий Володимир Іванович (1929-2005) – (№ 480/1999 від 08.05.1999)

Сацький Віталій Антонович (1930) – (№ 97/1999 від 28.01.1999)

Малая Любов Трохимівна (1919-2003) – (№ 7/1999 від 12.01.1999)

Патон Борис Євгенович (1918) – (№1317/1998 від 26.11.1998)